шпиняти

Шпиняти, -няю, -єш

гл.

1) Колоть.

2) Корить, укорять, колоть насмѣшками. см. нашпиняти.

Значення в інших словниках

1. шпиняти — див. лаяти  Словник синонімів Вусика
2. шпиняти — ШПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., кого, що, розм. 1. Колоти, тикаючи чим-небудь гострим. 2. перен. Дошкуляти доріканнями, ущипливими словами, напученнями.  Словник української мови у 20 томах
3. шпиняти — шпиня́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
4. шпиняти — -яю, -яєш, недок., перех., розм. 1》 Колоти, тикаючи чим-небудь гострим. 2》 перен. Дошкуляти доріканнями, ущипливими словами, напученнями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шпиняти — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм.  Словник синонімів української мови
6. шпиняти — ШПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., розм. 1. Колоти, тикаючи чим-небудь гострим. 2. перен. Дошкуляти доріканнями, ущипливими словами, напученнями. Данько-.  Словник української мови в 11 томах