шпиняти

ШПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., розм.

1. Колоти, тикаючи чим-небудь гострим.

2. перен. Дошкуляти доріканнями, ущипливими словами, напученнями.

Данько-.теж не забарився ув’язатися в загальну катавасію, доймаючи стражників зі своєї труднодоступної позиції хоч в’їдливими словами, шпиняючи їх звідти глумливими насмішками (Гончар, Таврія, 1952, 95);

Чи думав він [Андерсен] про таку славу серед усіх людей, коли був бідним сиротою.. і всі його, як те "гидке каченя", шпиняли, глузували з нього (Ів., Таємниця, 1959, 209).

Значення в інших словниках

1. шпиняти — див. лаяти  Словник синонімів Вусика
2. шпиняти — ШПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., кого, що, розм. 1. Колоти, тикаючи чим-небудь гострим. 2. перен. Дошкуляти доріканнями, ущипливими словами, напученнями.  Словник української мови у 20 томах
3. шпиняти — шпиня́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
4. шпиняти — -яю, -яєш, недок., перех., розм. 1》 Колоти, тикаючи чим-небудь гострим. 2》 перен. Дошкуляти доріканнями, ущипливими словами, напученнями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шпиняти — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм.  Словник синонімів української мови
6. шпиняти — Шпиняти, -няю, -єш гл. 1) Колоть. 2) Корить, укорять, колоть насмѣшками. см. нашпиняти.  Словник української мови Грінченка