шпиняти
ШПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., кого, що, розм.
1. Колоти, тикаючи чим-небудь гострим.
2. перен. Дошкуляти доріканнями, ущипливими словами, напученнями.
Данько теж не забарився ув'язатися в загальну катавасію, доймаючи стражників зі своєї труднодоступної позиції хоч в'їдливими словами, шпиняючи їх звідти глумливими насмішками (О. Гончар);
Чи думав він [Андерсен] про таку славу серед усіх людей, коли був бідним сиротою .. і всі його, як те “гидке каченя”, шпиняли, глузували з нього (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)