шпирати
ШПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал.
1. кого, що. Штрикати (у 1 знач.).
2. перен. Стежити за кимсь, чимсь; нишпорити.
– Якби я знав, що ти за дівчатами шпираєш, що вони тобі у голові, то я сказав би тобі, що найжвавіша із них, весела Маріцена, нанесла своєму татові й мамі гризоту у хату (О. Кобилянська);
* Образно. Довго не висидить [вітер]. Знов звіється, знов зів'ється. Шукає. Нишпорить, шпирає (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)