шпирнути
ШПИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, чим і без дод., діал.
Однокр. до шпира́ти 1.
Хоч Левко і його аж двічі шпирнув ножем у груди, а втретє по горлу різонув, однак-таки Макушченко його поборов (Г. Квітка-Основ'яненко);
* У порівн. Княгиню тим часом підвели з землі. Вдихнула небога на вітрі, да, мабуть, почувши, що сказав Черевань, аж застогнала, наче її хто ножем шпирнув у серце (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)