шушукання

Шушу́кання, -ня

с. Шептаніе. Літало по церкві з його шушукання по між людьми. Грин. II. 154.

Значення в інших словниках

1. шушукання — див. звучання; розмова  Словник синонімів Вусика
2. шушукання — ШУШУ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шушу́кати і звуки, утворювані цією дією. На печі в кухні чулося шушукання (Панас Мирний); – Не встигнеш появитись десь у санаторії, за тобою вслід шушукання, на літературні виступи і зустрічі тебе тягнуть...  Словник української мови у 20 томах
3. шушукання — шушу́кання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
4. шушукання — -я, с., розм. Дія за знач. шушукати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шушукання — Шушу́кання, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. шушукання — ШУШУ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шушу́кати і звуки, утворювані цією дією. На печі в кухні чулося шушукання (Мирний, III, 1954, 208); — Не встигнеш появитись десь у санаторії, за тобою вслід шушукання...  Словник української мови в 11 томах