Орфографічний словник української мови

шушукання

шушу́кання

іменник середнього роду

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. шушукання — див. звучання; розмова  Словник синонімів Вусика
  2. шушукання — ШУШУ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шушу́кати і звуки, утворювані цією дією. На печі в кухні чулося шушукання (Панас Мирний); – Не встигнеш появитись десь у санаторії, за тобою вслід шушукання, на літературні виступи і зустрічі тебе тягнуть...  Словник української мови у 20 томах
  3. шушукання — -я, с., розм. Дія за знач. шушукати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шушукання — Шушу́кання, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. шушукання — ШУШУ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шушу́кати і звуки, утворювані цією дією. На печі в кухні чулося шушукання (Мирний, III, 1954, 208); — Не встигнеш появитись десь у санаторії, за тобою вслід шушукання...  Словник української мови в 11 томах
  6. шушукання — Шушу́кання, -ня с. Шептаніе. Літало по церкві з його шушукання по між людьми. Грин. II. 154.  Словник української мови Грінченка