шушукання

ШУШУ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шушу́кати і звуки, утворювані цією дією.

На печі в кухні чулося шушукання (Мирний, III, 1954, 208);

— Не встигнеш появитись десь у санаторії, за тобою вслід шушукання, на літературні виступи і зустрічі тебе тягнуть, просять книги з автографом (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 59);

Ще трохи згодом про шушукання між недавно навербованими розповіли Васюті Частій та Слинько (Шовк., Інженери, 1956, 297);

Не терпів Ярощук секретів, шушукання (Хор., Місто.., 1962, 142).

Значення в інших словниках

1. шушукання — див. звучання; розмова  Словник синонімів Вусика
2. шушукання — ШУШУ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шушу́кати і звуки, утворювані цією дією. На печі в кухні чулося шушукання (Панас Мирний); – Не встигнеш появитись десь у санаторії, за тобою вслід шушукання, на літературні виступи і зустрічі тебе тягнуть...  Словник української мови у 20 томах
3. шушукання — шушу́кання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
4. шушукання — -я, с., розм. Дія за знач. шушукати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шушукання — Шушу́кання, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. шушукання — Шушу́кання, -ня с. Шептаніе. Літало по церкві з його шушукання по між людьми. Грин. II. 154.  Словник української мови Грінченка