щасливити

Щасливити, -влю, -виш

гл. Осчастливливать. Благословля Господь покірних, великих і малих щасливить. К. Псал. 265. Щасливить поглядом і поглядом карав. К. МБ. XII. 269.

Значення в інших словниках

1. щасливити — ЩАСЛИ́ВИТИ, влю; виш; мн. щасли́влять; недок., кого, що. Робити кого-, що-небудь щасливим. Мав нахил він один – охоту дарувать, Щасливити людей (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
2. щасливити — щасли́вити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. щасливити — -влю, -виш; мн. щасливлять; недок., перех. Робити кого-, що-небудь щасливим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. щасливити — ОЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (робити щасливим кого-небудь), ЩАСЛИ́ВИТИ, УЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (ВЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ). — Док.: ощасли́вити, ущасли́вити (вщасли́вити), ощасти́ти заст.  Словник синонімів української мови
5. щасливити — ЩАСЛИ́ВИТИ, влю; виш; мн. щасли́влять; недок., перех. Робити кого-, що-небудь щасливим. Мав нахил він один — охоту дарувать, Щасливити людей (Рильський, Поеми, 1957, 230); Ми, повні сил і героїзму, Будуєм Мир — і ти, і я!...  Словник української мови в 11 томах