Значення в інших словниках
-
щедрівник —
ЩЕДРІ́ВНИК, а, ч. Той, хто ходить щедрувати, щедрує. – Оце так щедрівка, – схопився із-за столу зраділий Гайдим і вискочив з хати. Вслід за ним подалась і мати, несучи в руках хлібину, щоб обдарувати щедрівників (І. Цюпа); * У порівн. – Ну, дай нам покій!...
Словник української мови у 20 томах
-
щедрівник —
щедрі́вник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
щедрівник —
-а, ч. Той, хто ходить щедрувати, щедрує.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
щедрівник —
ЩЕДРІ́ВНИК (той, хто ходить щедрувати, щедрує), ЩЕДРУВА́ЛЬНИК. Участь у щедруванні беруть студенти, робітники, вчителі, науковці і всі охочі. Вік щедрівників не обмежується (з журналу); По засніжених вулицях шумними ватагами снували щедрувальники (С. Добровольський).
Словник синонімів української мови
-
щедрівник —
Щедрі́вник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
щедрівник —
ЩЕДРІ́ВНИК, а, ч. Той, хто ходить щедрувати, щедрує. — Оце так щедрівка,— схопився із-за столу зраділий Гайдим і вискочив з хати. Вслід за ним подалась і мати, несучи в руках хлібину, щоб обдарувати щедрівників (Цюпа, Грози.., 1961, 6); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах