щепільник

Щепільник, -ка

м. = щепій. Він росказував се прилюдно. Там був тоді й щепільник, той, що віспу щепить. Екатер. у.

Значення в інших словниках

1. щепільник — Щепі́льник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)