щупа

Щупа, -пи

ж. = щука. Вх. Пч. II. 19. МУЕ. І. 46. ум. щупачо́к. На, жінко, щупачка, звари хоч юшки дітям. Грин. II. 191. Вигулькнув щупачок на широкій річці. Чуб. V. 262.

Значення в інших словниках

1. щупа — ЩУ́ПА, и, ж., діал. Щука.  Словник української мови у 20 томах
2. щупа — -и, ж., зах. Щука.  Великий тлумачний словник сучасної мови