щупаків

Щупаків, -кова, -ве

Принадлежащій щукѣ-самцу. У щупаковій голові є такі кісточки. ЕЗ. V. 179. Поли в щупаковім череві знайдуть рибу ще свіжу. ЕЗ. V. 178.

Значення в інших словниках

1. щупаків — ЩУПАКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до щупа́к; належний щупакові.  Словник української мови у 20 томах
2. щупаків — щупакі́в прикметник  Орфографічний словник української мови
3. щупаків — -кова, -кове. Прикм. до щупак. || Належний щупакові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. щупаків — ЩУПАКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до щупа́к; належний щупакові.  Словник української мови в 11 томах