юродивий —
ЮРОДИ́ВИЙ, а, е. 1. Психічно хворий; божевільний. Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну (Т. Шевченко); – Добре, – сказав старий, – я бачу, що з тобою нічого не зробиш, ти якийсь святий чи, може, трохи юродивий (В.
Словник української мови у 20 томах
юродивий —
юроди́вий прикметник
Орфографічний словник української мови
юродивий —
-а, -е. 1》 Психічно хворий; божевільний. || у знач. ім. юродивий, -вого, ч.; юродива, -вої, ж. Психічно хвора, божевільна людина. 2》 у знач. ім. юродивий, -вого, ч.; юродива, -вої, ж. Жебрак, божевільний, що має дар віщуна.
Великий тлумачний словник сучасної мови
юродивий —
Юроди́вий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
юродивий —
ЮРОДИ́ВИЙ, а, е. 1. Психічно хворий; божевільний. Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну (Шевч.
Словник української мови в 11 томах