яничар
Яничар, -ра
м. Янычаръ. На турків-яничар, на бідних невольників покликає. АД. І. 209. У туркені яничари і баша на лаві. Шевч. 57. Уже прийшли яничари! — говорятъ, когда явятся дѣти и начнуть шалить. Ном. № 9246. ум. яни́ченько. Турки-яниченьки. АД. І. 119.
Словник української мови Грінченка