яснити
Яснити, ясню, -ниш
гл.
1) Дѣлать блестящимъ, полировать. Вас. 163. Рк. Левиц. По сліду видно було, що у брички були нові шини на колесах, бо старі шини яснять місто, а нова усе наче копа. Екатер. у. (Залюб.). хай зуби яснить! говорится о лошади, стоящей передъ пустыми яслями. Мнж. 171.
2) Объяснять, изъяснять. Давай яснити нам та баба — як і що і до чого, — аж набридла. Новомоск. Вона не яснила всього, а так тільки сказала, натяком. Павлогр. у. (Залюбов.).
Словник української мови Грінченка