ячати
Ячати, ячу, ячи́ш
гл.
1) Кричать по лебединому. АД. І. 253. Піди ти степом по над Дніпром, послухай ти, чуро: чи то гуси кричать, чи лебеді ячать. АД. І. 248.
2) Кричать, шумѣть (о многихъ людяхъ). АД. І. 216. Ви, турки-яничари, помаленьку ячіте, мого вірного клюшника не збудіте. АД. І. 213. Через поле чути глухий гомін, ячать здалеку людські голоси. К. ЧР. 314. Уже пізно, а й досі діти ячать. Лебед. у. см. якотіти.
Словник української мови Грінченка