єретик

Єретик, -ка

м. Еретикъ. Констанський єретик великий. Шевч. 239. Клене олимпських, єретик. Котл. Ен.

Значення в інших словниках

1. єретик — ГЕРЕТИК віровідступник, безбожник; атеїст, поганин; відступник, ренегат, ухильник; вільнодумець, інодумець.  Словник синонімів Караванського
2. єретик — див. зрадник  Словник синонімів Вусика
3. єретик — [йеиреитик] -тиека, м. (на) -тиеков'і/ -тиеку, мн. -тиеки, -тиек'іў  Орфоепічний словник української мови
4. єретик — Єретик – людина, яка відступає від догматів пануючої церкви, "впадає в єресь". Єресі – в часи середньовіччя релігійні течії, опозиційні або ворожі християнській церкві (в тих країнах, де вона була панівною).  Словник крилатих висловів
5. єретик — єрети́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
6. єретик — -а, ч. 1》 Людина, яка відступилася від догм панівної релігії; послідовник єресі (у 1 знач.). 2》 перен. Людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. єретик — єрети́к (грец. αιρετικός) 1. В християнстві – людина, що відступила від догм пануючої церкви, послідовник єресі. 2. Переносно – людина, що відступає від панівних поглядів, правил, положень тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. єретик — ВІРОВІДСТУ́ПНИК (людина, що відреклася від своєї віри, релігії), ВІДСТУ́ПНИК, БОГОВІДСТУ́ПНИК, РЕНЕГА́Т, ДИСИДЕ́НТ, ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, НЕДО́ВІРОК (той, хто зрікшись своєї віри, прийняв іншу); ЄРЕТИ́К (людина, що відійшла від догм панівної релігії).  Словник синонімів української мови
9. єретик — Єрети́к, -ка́; -тики́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. єретик — ЄРЕТИ́К, а́, ч. 1. Людина, яка відступилась від догм панівної релігії; послідовник єресі (у 1 знач.). А я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов’яни стали Добрими братами, 1 синами сонця правди, І єретиками Отакими, як Констанцькцй Єретик великий! (Шевч.  Словник української мови в 11 томах