єретик —
Єретик – людина, яка відступає від догматів пануючої церкви, "впадає в єресь". Єресі – в часи середньовіччя релігійні течії, опозиційні або ворожі християнській церкві (в тих країнах, де вона була панівною).
Словник крилатих висловів
єретик —
єрети́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
єретик —
-а, ч. 1》 Людина, яка відступилася від догм панівної релігії; послідовник єресі (у 1 знач.). 2》 перен. Людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
єретик —
єрети́к (грец. αιρετικός) 1. В християнстві – людина, що відступила від догм пануючої церкви, послідовник єресі. 2. Переносно – людина, що відступає від панівних поглядів, правил, положень тощо.
Словник іншомовних слів Мельничука
єретик —
ВІРОВІДСТУ́ПНИК (людина, що відреклася від своєї віри, релігії), ВІДСТУ́ПНИК, БОГОВІДСТУ́ПНИК, РЕНЕГА́Т, ДИСИДЕ́НТ, ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, НЕДО́ВІРОК (той, хто зрікшись своєї віри, прийняв іншу); ЄРЕТИ́К (людина, що відійшла від догм панівної релігії).
Словник синонімів української мови
єретик —
ЄРЕТИ́К, а́, ч. 1. Людина, яка відступилась від догм панівної релігії; послідовник єресі (у 1 знач.). А я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов’яни стали Добрими братами, 1 синами сонця правди, І єретиками Отакими, як Констанцькцй Єретик великий! (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
єретик —
Єретик, -ка м. Еретикъ. Констанський єретик великий. Шевч. 239. Клене олимпських, єретик. Котл. Ен.
Словник української мови Грінченка