імення

Іме́ння, -ня

с. Имя. Дали вони їм імення: сину Іван, а дочці — Ганна. Рудч. Ск. І. 131.

Значення в інших словниках

1. імення — див. ІМ'Я.  Словник синонімів Караванського
2. імення — іме́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. імення — (ймення), я, с., рідко. Те саме, що ім'я.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. імення — ІМ'Я́ (особиста назва людини та тварини), ІМЕ́ННЯ (ЙМЕ́ННЯ), НАЙМЕ́ННЯ, НАЙМЕНУВА́ННЯ, НА́ЗВИСЬКО розм.; КЛИ́ЧКА (у тварин). За мостом наздогнала її (Килину) машина і її покликали на ім'я (Є.  Словник синонімів української мови
5. імення — Іме́ння, -ння, -нню; іме́ння, іме́ннів і іме́нь йме́ння = іме́ння  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. імення — ІМЕ́ННЯ (ЙМЕ́ННЯ), я, сер., рідко. Те саме, що ім’я. І жила в тій стороні бідна удова у земляній хатинці.., і мала вона сина на імення Івашко (Степан Васильченко, I, 1959, 332).  Словник української мови в 11 томах