1. Словник української мови Грінченка

імення

Іме́ння, -ня

с. Имя. Дали вони їм імення: сину Іван, а дочці — Ганна. Рудч. Ск. І. 131.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імення — див. ІМ'Я. Словник синонімів Караванського
  2. імення — іме́ння іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. імення — (ймення), я, с., рідко. Те саме, що ім'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. імення — ІМ'Я́ (особиста назва людини та тварини), ІМЕ́ННЯ (ЙМЕ́ННЯ), НАЙМЕ́ННЯ, НАЙМЕНУВА́ННЯ, НА́ЗВИСЬКО розм.; КЛИ́ЧКА (у тварин). За мостом наздогнала її (Килину) машина і її покликали на ім'я (Є. Словник синонімів української мови
  5. імення — Іме́ння, -ння, -нню; іме́ння, іме́ннів і іме́нь йме́ння = іме́ння Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. імення — ІМЕ́ННЯ (ЙМЕ́ННЯ), я, сер., рідко. Те саме, що ім’я. І жила в тій стороні бідна удова у земляній хатинці.., і мала вона сина на імення Івашко (Степан Васильченко, I, 1959, 332). Словник української мови в 11 томах