ґерґотати
Ґерґотати, -ґочу, -чеш и ґерґотіти, -ґочу, -тиш
гл.
1) Кричать (о гусяхъ, индюкахъ). Рябко спитать хотів, але Рябків язик був в роті спутаний, неначе путом з лик і ґерґотів щось як на сідалі индик. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ.).
2) Говорить на непонятномъ языкѣ.
Словник української мови Грінченка