ґерґотати
ҐЕРҐОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ҐЕРҐОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.
1. Те саме, що ґелґота́ти, ґелґоті́ти.
[Христя:] Почали вже й гуси на ставку ґерґотати (М. Кропивницький);
Дивляться на неї [фашисти], як на якесь диво, ґерґочуть щось між собою (Ю. Збанацький).
2. Те саме, що скрегота́ти, скреготі́ти.
Десь навіть запідпадьомкала перша перепілка в клітці та ґерґотів, спускаючись з гір, учкаргальський поїзд (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)