Значення в інших словниках
-
булавка —
була́вка іменник жіночого роду рідко
Орфографічний словник української мови
-
булавка —
-и, ж., рідко. Голка з головкою на тупому кінці; шпилька.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
булавка —
Запиначка, застібка, шпілька, див. брошка, шпонка
Словник чужослів Павло Штепа
-
булавка —
БУЛА́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що шпи́лька 2. Сагайда відстебнув на грудях булавку, і роздерта гімнастьорка розійшлася на дві поли (О. Гончар); // Довга голка з прикрасою на головці як предмет жіночого туалету. Бере [гетьман Скоропадський] жінчині від капелюха булавки та махає (Остап Вишня).
Словник української мови у 20 томах
-
булавка —
БУЛА́ВКА, и, ж, рідко. Голка з головкою на тупому кінці; шпилька. Сагайда відстебнув на грудях булавку, і роздерта гімнастьорка розійшлася на дві поли (Гончар, III, 1959, 122); // Довга голка з прикрасою на головці як предмет жіночого туалету.
Словник української мови в 11 томах
-
булавка —
Булава, -ви ж. 1) Булава, знакъ гетманскаго достоинства, Оттогді то козаки бобре дбали, бунчук, булаву положили, берися Хмельниченка на гетьманство настановили. Дума. До булаті треба голови. посл. 2) = кийок. Грин. III. 667.
Словник української мови Грінченка