булавка
БУЛА́ВКА, и, ж., розм.
Те саме, що шпи́лька 2.
Сагайда відстебнув на грудях булавку, і роздерта гімнастьорка розійшлася на дві поли (О. Гончар);
// Довга голка з прикрасою на головці як предмет жіночого туалету.
Бере [гетьман Скоропадський] жінчині від капелюха булавки та махає (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)