водночас
присл. У той самий час; одночасно; разом з тим. Любимський радів і водночас тривожився (Р.Іваничук); Буть агрономом і поетом, їй-богу, можна водночас (М.Рильський).
Словник-довідник з українського літературного слововживанняприсл. У той самий час; одночасно; разом з тим. Любимський радів і водночас тривожився (Р.Іваничук); Буть агрономом і поетом, їй-богу, можна водночас (М.Рильський).
Словник-довідник з українського літературного слововживання