водночас
ВОДНО́ЧА́С, присл.
У той самий час; одночасно.
Буть агрономом і поетом, Їй-богу, можна водночас (М. Рильський);
До Капітана Капітанича Цавлик і Олеся наблизились майже водночас (О. Донченко);
Приміщення виявилося чимось на кшталт весільного намету, де водночас могли поміститися зо дві сотні гостей (Ю. Андрухович);
// Разом з тим.
Хороша, барвиста і водночас проста мова Івана Вазова зробила приступним його роман для найширших кіл читачів (П. Тичина);
Жінка .. прийняла руку з чола й, підпершись нею традиційно в підборіддя, дивилась на Максима трохи збентежено й зрадівши водночас (І. Багряний);
Він промовляв повільно, намагаючись розповісти зрозуміло й водночас свідомо дбаючи про цікавість своєї оповіді (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)