водночас
ВОДНО́ЧА́С, присл. У той самий час; одночасно.
Буть агрономом і поетом, Їй-богу, можна водночас (Рильський, Поеми, 1957, 167);
До Капітана Капітанича Цавлик і Олеся наблизились майже водночас (Донч., VI, 1957, 38);
// Разом з тим.
Хороша, барвиста і водночас проста мова Івана Вазова зробила приступним його роман для найширших кіл читачів (Тич., III, 1957,406).
Словник української мови (СУМ-11)