втім
ВТІМ (УТІМ) – В (У) ТІМ
Втім (утім), присл., спол. Тим часом; а проте, однак. Всі четверо стояли мовчки й думали. Втім надбіг "окопом" Качковський (Леся Українка); Коло них класна дама – монотонно, як у церкві, розповідає щось нецікаве і нудне. Втім, найнудніша вона сама (Ю.Смолич); В розривах хмар темніє земля, а втім – це давно вже не земля: синіє море, забите кригою (Л.Первомайський).
В (у) тім, займ. з прийм. У тому. В тім дворі-труні якась принада (М.Коцюбинський); Мрію "побаченням, друже, з тобою В тім заповітнім краю (М.Нагнибіда).
Словник-довідник з українського літературного слововживання