додолу

ДОДОЛУ – ДО ДОЛУ

Додолу, присл. На землю; вниз. – Стій... не можу... – шепнув він, опускаючись додолу (М.Коцюбинський); Додолу никне голова (Б.Грінченко); В саду похилилася квітка осіння На ніжнім високім стеблі І сипле додолу доспіле насіння, Ховаючи в мокрій землі (Г.Чупринка).

До долу, ім. з прийм. [Семен:] Що ж бабуся твоя, чи здраствують ще? [Одарка (жартуючи):] Підскакують: з печі до долу, з долу на піч (М.Кропивницький); "Почуй тягар тих пут земних усіх, Що тих людей до долу придавили" (І.Франко); Густий серпанок, спускаючись трохи не до долу, закрив її повний стан (І.Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. додолу — додо́лу прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. додолу — пр., (на землю) на долівку, на діл, г. надолину <сов. на долину>; (до землі) уділ, униз, донизу, г. вдолину <сов. в долину>.  Словник синонімів Караванського
3. додолу — присл. 1》 На землю, на долівку. 2》 Униз, донизу; до землі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. додолу — див. униз  Словник синонімів Вусика
5. додолу — опусти́ти / опуска́ти о́чі (в зе́млю (додо́лу)). Відчуваючи незручність, сором, збентеження і т. ін., дивитися вниз; засоромитися, знітитися. Умовила хвора, і черниця тихо Сиділа, очі в землю опустивши… (Леся Українка); Гашіца..  Фразеологічний словник української мови
6. додолу — ВНИЗ (УНИ́З) (у напрямі до низу, до землі), ДОНИ́ЗУ, ДОДО́ЛУ, ДО́ЛУ, ДО́ЛІ, НАНИ́З, ВДОЛИ́НУ (УДОЛИ́НУ) діал., НАДОЛИ́НУ діал. Вона полізла по драбинці вниз (Ю. Яновський); Униз грізно падали водоспади (Я.  Словник синонімів української мови
7. додолу — Додо́лу, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. додолу — ДОДО́ЛУ, присл. 1. На землю, на долівку. Саме в той момент, як Гафійка нагнулася, щоб вийняти з печі горщик, з-за пазухи висунулась в неї книжка і впала додолу (Коцюб., II, 1955, 12); Він мовчки узяв Михася за руки й зсадовив додолу (Чорн., Визвол.  Словник української мови в 11 томах