докупи

ДОКУПИ – ДО КУПИ

Докупи, присл. В одне місце, в одне ціле. Дрібні хвилі зливались докупи (М.Коцюбинський); Врешті валка випливла з людського моря і, збившись докупи у вузенькій вуличці, посунулась далі (О.Досвітній); Бійці зв’язували по п ять гранат докупи (В.Собко).

До купи, ім. з прийм. Ось він дійшов до купи піску за селом і зупинився (Ю.Яновський); Швидко нагнулась [Саша] до купи білизни і руками перебирала сорочки, рушники, пошивки (О.Донченко).

Значення в інших словниках

1. докупи — доку́пи прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. докупи — пр., до гурту, в одне ціле, воєдино; разом.  Словник синонімів Караванського
3. докупи — [доукупие] присл.  Орфоепічний словник української мови
4. докупи — присл. В одне місце; разом. || В одне ціле.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. докупи — вали́ти / звали́ти все доку́пи. Змішувати, сплутувати що-небудь, не розбираючись, незважаючи на відмінності. І все ж у його серці чомусь жевріла образа на тих, хто валив усе докупи (Ю. Бедзик). зво́дити / звести́ кінці́ з кінця́ми.  Фразеологічний словник української мови
6. докупи — РА́ЗОМ (у поєднанні з кимсь, чимсь; спільними зусиллями; щільно один біля одного); УКУ́ПІ (ВКУ́ПІ), ПО́СПІЛЬ, ПОСПО́ЛУ розм., КУ́ПНО розм. (у поєднанні з кимсь, чимсь); СПІ́ЛЬНО, СУКУ́ПНО, СКО́ПОМ розм., ВРАЗ (УРА́З) розм., СПО́ЛОМ заст.  Словник синонімів української мови
7. докупи — Доку́пи (разом), присл.; до ку́пи чого, імен.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. докупи — ДОКУ́ПИ, присл. В одно місце; разом. Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися (Шевч., І, 1951, 388); Через звалені докупи якісь архіви, друкарські машинки, цілі стовпи кошиків з помідорами Вадим Успенський продерся до вікна (Панч, В дорозі, 1959, 58)...  Словник української мови в 11 томах
9. докупи — Докупи нар. Вмѣстѣ. Ком. І. 50.  Словник української мови Грінченка