докупи —
доку́пи прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
докупи —
ДОКУПИ – ДО КУПИ Докупи, присл. В одне місце, в одне ціле. Дрібні хвилі зливались докупи (М.Коцюбинський); Врешті валка випливла з людського моря і, збившись докупи у вузенькій вуличці, посунулась далі (О.
Літературне слововживання
докупи —
[доукупие] присл.
Орфоепічний словник української мови
докупи —
присл. В одне місце; разом. || В одне ціле.
Великий тлумачний словник сучасної мови
докупи —
вали́ти / звали́ти все доку́пи. Змішувати, сплутувати що-небудь, не розбираючись, незважаючи на відмінності. І все ж у його серці чомусь жевріла образа на тих, хто валив усе докупи (Ю. Бедзик). зво́дити / звести́ кінці́ з кінця́ми.
Фразеологічний словник української мови
докупи —
РА́ЗОМ (у поєднанні з кимсь, чимсь; спільними зусиллями; щільно один біля одного); УКУ́ПІ (ВКУ́ПІ), ПО́СПІЛЬ, ПОСПО́ЛУ розм., КУ́ПНО розм. (у поєднанні з кимсь, чимсь); СПІ́ЛЬНО, СУКУ́ПНО, СКО́ПОМ розм., ВРАЗ (УРА́З) розм., СПО́ЛОМ заст.
Словник синонімів української мови
докупи —
Доку́пи (разом), присл.; до ку́пи чого, імен.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
докупи —
ДОКУ́ПИ, присл. В одно місце; разом. Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися (Шевч., І, 1951, 388); Через звалені докупи якісь архіви, друкарські машинки, цілі стовпи кошиків з помідорами Вадим Успенський продерся до вікна (Панч, В дорозі, 1959, 58)...
Словник української мови в 11 томах
докупи —
Докупи нар. Вмѣстѣ. Ком. І. 50.
Словник української мови Грінченка