дівчисько
с. розм. 1. Дівчина-підліток. Орисю часто згадував. Але що ж – дівчисько ще (А.Головко); Невже оце та сама Наталка, яку він знав ще дівчиськом (О.Гончар); Вона, мов дівчисько, опускає очі (М.Руденко). 2. Про малу на зріст дорослу дівчину (часто зневажливо). Невже оце дівчисько з великими розгонистими бровами зуміло не тільки вилікувати його, а й сколихнути притуплені захопленням почуття? (М.Стельмах); Біля носилок стояв Гриньо і думав: "Як я не помічав, що на світі є таке славне дівчисько?" (С.Чорнобривець); [Ніна:] Скажіть прямо, що ви закохалися в це дурне дівчисько (Г. Кочерга).
Словник-довідник з українського літературного слововживання