дівчисько —
с. розм. 1. Дівчина-підліток. Орисю часто згадував. Але що ж – дівчисько ще (А.Головко); Невже оце та сама Наталка, яку він знав ще дівчиськом (О.Гончар); Вона, мов дівчисько, опускає очі (М.Руденко).
Літературне слововживання
дівчисько —
-а, с., розм. 1》 Те саме, що дівчинка. 2》 зневажл. Про дівчину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дівчисько —
Дівчи́сько, -ка, -ку і -кові; -чи́ська, -чи́ськ
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дівчисько —
ДІВЧИ́СЬКО, а, с., розм. 1. Те саме, що ді́вчинка. Вона в тому чудесному віці, коли з дівчиська виростає дівчина (Собко, Звич. життя, 1957, 216); *У порівн. Коли їй каже хто-небудь «твій чоловік», вона, мов дівчисько, опускає очі і щоки її спалахують..
Словник української мови в 11 томах