дівчинонька —
ДІВЧИ́НО́НЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ді́вчина. Закувала зозуленька В зеленому гаї, Заплакала дівчинонька — Дружини немає (Шевч., II, 1953, 124); Заспівала дівчинонька біля світлої криниці (Гур., Друзі.., 1959, 10).
Словник української мови в 11 томах