кирка

КИРКА – КІРКА – КІРХА

Кирка. Ручне знаряддя для подрібнювання, розколювання твердих порід, льоду тощо.

Кірка. Верхній затверділий шар чогось, тонка кора.

Кірха. Лютеранська церква.

Значення в інших словниках

1. кирка — кирка – кірка Кирка – ручне знаряддя для подрібнювання, розколювання твердих порід, льоду. Кірка – верхній затверділий шар чогось, тонка кора.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. кирка — ки́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. кирка — Кирка — pick, pickaxe — Hacke, Keil-hacke — ручне знаряддя у вигляді загостреною з одного боку молотка або стержня для подрібнення, розколювання твердих порід, льоду тощо.  Гірничий енциклопедичний словник
4. кирка — -и, ж. Ручне знаряддя у вигляді загостреного з одного боку молотка або стрижня для подрібнення, розколювання твердих порід, льоду тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кирка — КИ́РКА, и, ж. Ручне знаряддя для подрібнення, розколювання твердих порід, льоду й т. ін. у формі загостреного з одного боку молотка або стрижня. Гурток робочих то нахилявся, то розгинався над купою грузу, і мірно здіймались кирки й ломи (М.  Словник української мови у 20 томах
6. кирка — КИ́РКА (ручне знаряддя у вигляді насадженого на держално молотка, загостреного з одного чи з двох боків), МОТИ́КА, ДЗЮБА́К діал., ОСКА́РД діал., СОКИРЯ́НКА діал.; КА́ЙЛО, ОБУ́ШОК (у гірників). Дівчата будують дорогу. Виблискують гострі кирки (П.  Словник синонімів української мови
7. кирка — КИ́РКА, и, ж. Ручне знаряддя у вигляді загостреного з одного боку молотка або стрижня для подрібнення, розколювання твердих порід, льоду тощо. Гурток робочих то нахилявся, то розгинався над купою грузу, і мірно здіймались кирки й ломи (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах