кирка
КИ́РКА, и, ж. Ручне знаряддя у вигляді загостреного з одного боку молотка або стрижня для подрібнення, розколювання твердих порід, льоду тощо.
Гурток робочих то нахилявся, то розгинався над купою грузу, і мірно здіймались кирки й ломи (Коцюб., II, 1955, 402);
Дівчата будують дорогу, Виблискують гострі кирки (Воронько, Тепло.., 1959, 72).
Словник української мови (СУМ-11)