кирка
КИ́РКА, и, ж.
Ручне знаряддя для подрібнення, розколювання твердих порід, льоду й т. ін. у формі загостреного з одного боку молотка або стрижня.
Гурток робочих то нахилявся, то розгинався над купою грузу, і мірно здіймались кирки й ломи (М. Коцюбинський);
З кожного двора виходив маленький гурт з кирками, сокирами, ломами, лопатами і прямував униз до Дону (Григорій Тютюнник);
Ось вам тачки, молоти, кирки. Оце ваше місце, а туди возити і скидати в машини (О. Бердник);
Я в Києві прокидаюсь від гуркоту кирки важкої (Д. Павличко);
Втрачали нюх вишколені собаки, замерзало рушничне масло, ув'язнені вороги роздовбували собі кирками ноги (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)