оберега

ОБЕРЕГА, -и, д. і м. -зі, ОБЕРІГ, -егу.

Те, що оберігає від лихого, недоброго (талісмани, амулети, певні дії, обряди тощо). – Так ти питаєш про обереги? Вони онде, на кінцях рушників. Це такі, щоб ти знав, добрі охоронці нашого осідла, бережуть, аби до хати не заходили домовики (В.Скуратівський); Обидві іконки – це ікони-обереги, їх носили як нагрудний образок або ж підвішували до особливо шанованої храмової ікони (з журналу).

Значення в інших словниках

1. оберега — Яка різниця між іменниками оберега та оберіг? У Словнику за редакцією Бориса Грінченка та деяких інших знаходимо форму оберега. Цим словом називають усе те, що оберігає від лихого, недоброго.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. оберега — -и, ж. 1》 Запобігання, охорона. 2》 Обережність, осторога.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оберега — ОБЕРЕ́ГА, и, ж. 1. Те саме, що обері́г. Хрестик той кропили свяченою водою й закосичували паперовою ружею. Це була як оберега, що стерегла подвір'я від нечистої сили (Р.  Словник української мови у 20 томах
4. оберега — Обере́га, -ги ж. 1) Предохраненіе. Це найкраща обереш від худоби. 2) Предосторожность.  Словник української мови Грінченка