оберега

ОБЕРЕГА, -и, д. і м. -зі, ОБЕРІГ, -егу.

Те, що оберігає від лихого, недоброго (талісмани, амулети, певні дії, обряди тощо). – Так ти питаєш про обереги? Вони онде, на кінцях рушників. Це такі, щоб ти знав, добрі охоронці нашого осідла, бережуть, аби до хати не заходили домовики (В.Скуратівський); Обидві іконки – це ікони-обереги, їх носили як нагрудний образок або ж підвішували до особливо шанованої храмової ікони (з журналу).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оберега — Яка різниця між іменниками оберега та оберіг? У Словнику за редакцією Бориса Грінченка та деяких інших знаходимо форму оберега. Цим словом називають усе те, що оберігає від лихого, недоброго. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. оберега — ОБЕРЕ́ГА, и, ж. 1. Те саме, що обері́г. Хрестик той кропили свяченою водою й закосичували паперовою ружею. Це була як оберега, що стерегла подвір'я від нечистої сили (Р. Словник української мови у 20 томах
  3. оберега — -и, ж. 1》 Запобігання, охорона. 2》 Обережність, осторога. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оберега — Обере́га, -ги ж. 1) Предохраненіе. Це найкраща обереш від худоби. 2) Предосторожность. Словник української мови Грінченка