оберега

ОБЕРЕ́ГА, и, ж.

1. Те саме, що обері́г.

Хрестик той кропили свяченою водою й закосичували паперовою ружею. Це була як оберега, що стерегла подвір'я від нечистої сили (Р. Федорів);

Золоті ворота стали в поемі не тільки символом святої обереги землі Руської, а й гостинно відкритими дверима для людей добрих (з наук.-попул. літ.).

2. заст. Запобігання.

Це найкраща оберега для худоби (Сл. Б. Грінченка).

3. заст. Пересторога.

У цьому невеликому образі, в його чорноті, в нахмуреності забрудненій мовби таїлася наша осторога та оберега (Р. Федорів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оберега — ОБЕРЕГА, -и, д. і м. -зі, ОБЕРІГ, -егу. Те, що оберігає від лихого, недоброго (талісмани, амулети, певні дії, обряди тощо). – Так ти питаєш про обереги? Вони онде, на кінцях рушників. Літературне слововживання
  2. оберега — Яка різниця між іменниками оберега та оберіг? У Словнику за редакцією Бориса Грінченка та деяких інших знаходимо форму оберега. Цим словом називають усе те, що оберігає від лихого, недоброго. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. оберега — -и, ж. 1》 Запобігання, охорона. 2》 Обережність, осторога. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оберега — Обере́га, -ги ж. 1) Предохраненіе. Це найкраща обереш від худоби. 2) Предосторожность. Словник української мови Грінченка