пах
ПАХ – ПАХВА
Пах1, -у, м. (у) -у. Місце між стегном і нижньою частиною живота: біль у паху, вдарити в пах, чоботи під пахи.
Пах2, -у, розм. Запах: гострий пах хвої, духмяний пах, пах згарища. Пах кипарисової живиці і курява – все те мішалося і робило повітря важким, немов напоєним хлороформом (Леся Українка); Дня неї малювалось тло з фарб, звуків і пахів (Ю.Яновський); Вітер грає, веселий, хвилюючись по роздоллю, Від зруйнованих міст розвіває горілий пах (Є.Маланюк).
Пахва. Внутрішня частина плечового згину: узяти під пахви, ухопити попід пахви, нести під пахвою, муляє під пахвами. Підхоплюю його [Андрійка] під пахви й високо підношу догори (В.Винниченко).
Словник-довідник з українського літературного слововживання