силоміць
присл. розм. Проти волі, насильно; із зусиллям, примушуючи себе. їй здалось, що зять одбив та одняв од неї дочку силоміць (І.Нечуй-Левицький); Вона вхопилася руками за стіл, мов боялася, що її тягтимуть кудись силоміць (Б.Грінченко); Хліб не має ніякого смаку, а я його розжовую і ковтаю силоміць (Ю.Збанацький).
Словник-довідник з українського літературного слововживання