товариство
1. збірн. Група або коло людей, що перебувають у тісних стосунках, мають спільні інтереси тощо; знайомі, приятелі, друзі; група осіб, які проводять разом дозвілля: веселе товариство, злочинне товариство, скучити за товариством, пристати до чийого товариства. – Добривечір, товариство! – привітався новоприбулий, відчиняючи двері (О.Соколовський); Федь не захоче їхати, у нього віднедавна свої діла і товариство також своє (Вас. Шевчук). 2. Теплі, товариські взаємини: водити з ким товариство. 3. (кого, яке). Спільне перебування з кимсь (де-небудь, під час чогось тощо); присутність когось: позбутися чийого товариства. [Петро:] Ми ще невеличкими грались, малими товаришували; хай те дитяче товариство повернеться тепер у побратимство (Панас Мирний). 4. Організація, об’єднання людей, які ставлять перед собою спільні завдання, мету, програму дій і відповідно діють для їх виконання, здійснення: Товариство імені Шевченка у Львові, акціонерне товариство, споживче товариство, театральне товариство. 5. іст. Військове угруповання козаків-запорожців (кіш, курінь тощо): товариство кошового. – Низове товариство закликало мене до коша (П.Куліш); Кошовий казав принести другу булаву й передав її Богданові. – Хай вона веде тебе до перемоги зі славним січовим товариством! (А.Чайковський); На січовому майдані козаки не вмістилися – от скільки було товариства (А.Кащенко).
Словник-довідник з українського літературного слововживання