КАТАЛЕКТИКА
КАТАЛЕ́КТИКА
• КАТАЛЕКТИКА
(від грец. καταλήκτικός — усічений, скорочений)
- властивість останньої стопи віршованого рядка бути коротшою від інших стоп цього рядка. Напр., каталектичний хорей:
Осінь переїхала по полі возом золотим.
- U | U U | — U | U U| — U | — U | U U | -
(Б. І. Антонич. "Перший сніг").
Віршований рядок, у якого остання стопа довша від інших, називається гіперкаталектичним (нарощеним), напр., гіперкаталектичний ямб:
Твій усміх має спокій квіту.
U — | U — | U — | U — | U
(Б. І. Антонич, "Дві глави з літургії кохання").
Рядок без відхилень від норми наз. акаталектичним (повномірним), напр., акаталектичний ямб:
Зоря майнула, мов стріла.
U — | U — | U — | U U | U -
(Б. І. Антонич. "Півень").
В укр. поетиці ці закінчення частіше називають чоловічими (наголос на останньому складі), жіночими (наголос на передостанньому складі), дактилічними (наголос на третьому від кінця складі) і гіпердактилічними (наголос на четвертому від кінця складі). Див. також Клаузула.
М. М. Сулима.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)