КАТАЛЕКТИКА
КАТАЛЕ́КТИКА
• КАТАЛЕКТИКА
(від грец. καταλήκτικός — усічений, скорочений)
- властивість останньої стопи віршованого рядка бути коротшою від інших стоп цього рядка. Напр., каталектичний хорей:
Осінь переїхала по полі возом золотим.
- U | U U | — U | U U| — U | — U | U U | -
(Б. І. Антонич. "Перший сніг").
Віршований рядок, у якого остання стопа довша від інших, називається гіперкаталектичним (нарощеним), напр., гіперкаталектичний ямб:
Твій усміх має спокій квіту.
U — | U — | U — | U — | U
(Б. І. Антонич, "Дві глави з літургії кохання").
Рядок без відхилень від норми наз. акаталектичним (повномірним), напр., акаталектичний ямб:
Зоря майнула, мов стріла.
U — | U — | U — | U U | U -
(Б. І. Антонич. "Півень").
В укр. поетиці ці закінчення частіше називають чоловічими (наголос на останньому складі), жіночими (наголос на передостанньому складі), дактилічними (наголос на третьому від кінця складі) і гіпердактилічними (наголос на четвертому від кінця складі). Див. також Клаузула.
М. М. Сулима.
Значення в інших словниках
- каталектика — катале́ктика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- каталектика — -и, ж. Підрозділ віршознавства: вчення про клаузули вірша. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каталектика — КАТАЛЕ́КТИКА, и, ж., літ. Співвідношення метричної структури вірша і його клаузули. Починаючи з п'ятої строфи каталектика аналізованого вірша зазнає змін (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- каталектика — катале́ктика (від грец. καταληκτικός – усічений, скорочений) розділ давньої поетики про кінцівки вірша, тобто склади слів, які йдуть після останнього наголосу віршованого рядка. Словник іншомовних слів Мельничука