ЛУЧУК Володимир Іванович
ЛУЧУ́К Володимир Іванович
• ЛУЧУК Володимир Іванович
(27.VIII 1934, с. Матче, тепер Грубешівського пов. Люблін. воєводства, Польща — 24.IX 1992, Київ, похований у Львові)
- український поет, перекладач. Закін. 1958 Львів. ун-т. Працював у пресі, був відп. секретарем Львів. обл. орг-ції Укр. т-ва охорони пам'яток історії та культури, зав. відділом рукописів ЛНБ ім. В. Стефаника АН України, науковим співробітником Львівського відділення Ін-ту л-ри ім. 1. Г. Шевченка АН України. Перша книжка — зб. "Довір'я" (1959). Наступні збірки "Осоння" (1962), "Полум'я мене овіює" (1963), "Обрій на крилах" (1965), "Вагомість" (1967), "Братні луни" (1974), "Дивовид" (1979), "Навстріч" (1984), "Колобіг" (1986) та ін. — про мирну працю, вірність і кохання, радість зустрічей і тугу розлук. Для дітей написав збірки "Уставати рано треба" (1962), "Я малюю голуба" (1967), "Сіла хмара на коня" (1968), "Хитрий лис малює ліс" (1971), "Зелене око" (1974), "Чарівний глобус" (1977), "Казкова орбіта" (1981), "Маленькі друзі" (1984), "Найрідніші слова" (1989) та ін. У перекладі Л. вийшли поезії сербо-лужицьких (зб. "Ластівка з Лужиці", 1969; антологія дит. л-ри "Пташине весілля", 1989), чес. (зб. "Про що співає деревце" Ф. Грубіна, 1975), білорус. (зб. "Покотився клубок" В. Зуйонка, 1979) письменників. За переклади, що увійшли до "Пташиного весілля", Л. удостоєний 1990 літ. премії Т-ва лужицьких сербів "Домовіна". Окр. твори Л. перекл. багатьма мовами народів світу.
♦ Тв.: Довір'я. К., 1979; Рос. перекл. — Братское эхо. М., 1981.
■ Літ.: Сеник Л. Постійність пошуку. В кн.: Лучук В. Поезії. К., 1968; Ільницький М. Неначе стоколос. "Літературна Україна", 1976, 20 січня; Салига Т. Сім барв — неначе райдуга стоїть. В кн.: Салига Т. Право на себе. К., 1983; Пінчук С. Талант щедрий і добрий. "Київ", 1984, № 6; Єрема А. Частинка всесвіту в кожному з нас. "Літературна Україна", 1991, 14 березня.
В. О. Хитрук.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)