МИЦЕНКО Михайло Петрович

МИЦЕ́НКО Михайло Петрович

• МИЦЕНКО Михайло Петрович

(20.II 1920, с. Злинка, тепер Маловисківського р-ну Кіровогр. обл.)

- укр. письменник. Учасник Вел. Вітчизн. війни. Закін. 1946 Одес. ун-т. Учителював, працював у редакції журн. "Прапор" (з 1991 — "Березіль"). У збірках повістей та оповідань "Медалісти" (1954), "Молоді грози" (1963), "Барвінок та рута" (1965), "Вітровій" (1966), "Пізнай самого себе" (1969) зображено шкільні будні, становлення людської особистості. В збірках повістей "Жадання" (1972), "Черемшина" (1978), "Траса" (1981), романі "Лелеки" (1984) аналізуються причини втрати молодою людиною духовних, моральних та естет. орієнтирів у житті. Героїзм і трагізм воєнних літ розкриваються у зб. повістей "Нема зерна неправди" (1967), романах "Криця" (1976), "Степова роса" (1982). Виступає з публіцист., літ.-крит. статтями. Ряд віршів М. покладено на музику. Окр. твори перекладено рос., адиг., чувас., угор. мовами.

♦ Тв.: П'ють голуби воду. Х., 1989; Біла хата. Х., 1991.

■ Літ.: Смолич Ю. Проза молодих. "Вітчизна", 1956, № 1 — 2; Дяченко О. Про тих, хто входить у життя. "Прапор", 1966, № 6; Канівець В. Михайлові Миценку — 70. "Літературна Україна", 1990, 15 березня.

П. Т. Маркушевський.