газель

газе́ль

• газель

(від араб. газаль — ліричний вірш) — форма ліричного вірша. Складається з кількох (не більше 12) дворядкових строф — бейтів, побудованих на метричній основі арузу, які римуються за схемою аа, ба, ва, га і т. д. Кожна строфа містить закінчену думку і має самостійне значення, а всі вони об'єднані спільним настроєм, розміром і моноримою. Композиційної єдності надає віршеві і редиф, регулярний словоповтор після рими. Як жанр Г. відокремилась від касиди, де була вступною частиною. Зміст Г., як правило, — оспівування коханої жінки, спогад про молодість. Ця віршова форма, що виникла в перс. та араб. поезії у VII ст., стала з XIII — XIV ст. дуже поширеною в ряді тюркомовних л-р, а також у перс. таджицькій і деяких л-рах Індії і Пакистану, розвивається у деяких сучасних л-рах Бл. та Серед. Сходу і Пд.-Схід. Азії. Видатними майстрами Г. були Сааді, Гафіз, Джамі, Навої, Рудакі. До Г. зверталися і деякі європ. поети (Й. В. Гете, Ф. Боденштедт), у рос. поезії — А. Фет, В. Брюсов, в укр. — І. Франко, Д. Павличко та ін. Зразок цієї форми — початок "Газелі" укр. поета А. Казки:

Хлоп'ятком бігав я в садку — то був лиш сон!   Ласкало сонце у щоку — то був лиш сон!   І сад здававсь старий, густий, і так було   В нім любо гратись в холодку — то був лиш сон!   І батько, й ненька, і брати, і сестри — де воно?   Все щезло, мов луна в гайку, — то був лиш сон!..

■ Літ.: Бертельс Е. Э. Избранные труды, т. 1. М.,1960; Мирзоев А. М. Рудаки и развитие газели в X — XV вв.

[Душанбе], 1958.

М. М. Мірошниченко.

Значення в інших словниках

1. газель — газе́ль 1 іменник жіночого роду, істота антилопа газе́ль 2 іменник жіночого роду віршова форма  Орфографічний словник української мови
2. газель — I -і, ж. Тварина родини антилоп, швидка, з тонкими і довгими ногами. II -і, ж. Віршова форма поезії народів Сходу, що складається з 10-12 двовіршів, об'єднаних однією римою, яка повторюється в кожному парному рядку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. газель — ГАЗЕ́ЛЬ¹, і, ж. Тварина родини порожнисторогих, швидка, з тонкими і довгими ногами. Вона ішла... мені ж здавалось, що газель, Поміж кущами кроком полохливим, Назустріч бистринам бурхливим, Униз спускається зі скель (О.  Словник української мови у 20 томах
4. газель — I (араб. газаль) віршова форма в ліричній поезії народів Сходу. Складається з двовіршів (не більше як 12), об’єднаних однією римою. II (франц. gazelle, з араб.) рід невеликих антилоп. Поширені в Африці й Азії.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. газель — Ліричний поетичний твір, переважно у перській літературі; моноритмічний, 4-15 бейтів (два піввірша), в останньому називалось ім'я автора.  Універсальний словник-енциклопедія
6. газель — Газе́ль, -зе́лі, -лі, -зе́ллю; -зе́лі, -лів (вірші, aраб.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. газель — ГАЗЕ́ЛЬ¹, і, ж. Тварина родини антилоп, швидка, з тонкими і довгими ногами. Вона ішла… мені ж здавалось, що газель. Поміж кущами кроком полохливим, Назустріч бистринам бурхливим, Униз спускається зі скель (Олесь, Вибр.  Словник української мови в 11 томах