гаплологія
гаплоло́гія
• гаплологія
(від грец. 'απλός — простий і λόγος — слово)
- спрощення звукового складу слова внаслідок дисимілятивного випадіння одного з двох сусідніх (рідше — не сусідніх) однакових або близьких за звучанням складів. Іноді Г. відбиває процес істор. розвитку звукової структури слова [напр., "трагікомедія" — з "трагікокомедія", "березіль" (чи "березоль") — з "березозіль" ("березозоль")]. В усному мовленні, переважно діалектному та розмовно-просторічному, Г. може спричинюватися його швидким темпом або законом економії артикуляторної енергії (напр., "Конович" — з "Кононович", "сьодні" — з "сьогодні"). У худож. л-рі Г. використовується для надання мові твору чи мовленню персонажа говірково-просторічного або розмовного відтінку (напр., "У хаті на мент заніміло", А. Головко).
О. Д. Пономарів.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)